ІЗ ДРУГОЇ ЗБІРКИ "ΠART"

Друга збірка Піart 2013р.

Отримайте доступ до моєї другої збірки віршів 2013 року, 

яка вийшла у серії PIXELS.

Добірка із другої збірки "ΠART"

Не бійся, довірся, забудь все!

Не бійся, довірся, забудь все! 

Без часу і місця, без тям! 

Обійми шалені минуться, 

Бо так лиш кохає життя. 

Не думай, не прагни... нірвана. 

Емоції. Колір. Галоп. 

Сьогодні - моя ти  кохана. 

Про завтра нема і чуток. 

 Без сонця, повітря, без рамок! 

Не варто нічого прохать! 

Без неба, без ночі. Вже ранок. 

Кохай, поки можеш кохать.

Віримо 

Ми - діти твої, Україно! 

 Ми небо прихилимо синє, 

Колосся дозріє сильне! 

Творімось самі і творім! 

 І нас подолати - несила: 

В ім'я - не лякає могила! 

Ти знай, Україна - світило!

Ми віримо. Отже, ми можем!

Життя

А життя - містерія містерій, 

А життя - це небо голубе, 

Різнолісся, різнотрав'я прерій... 

І воно чекає лиш тебе. 

 Диво світу, диво несказанне! 

Пробудися, це тобі наказ... 

А життя - уперше і востаннє, 

Бо прожити дано тільки раз.

Зірка 

Падайте на коліна, кайтесь, просіть прощення! 

- Наше складне днювання повне простих дилем... 

- Скільки б людей не було, а проти Нього - жменя. 

Небо заснуть забуло: ніч засіяла днем. 

Землю в обійми скута світло, як смертне віко... 

- Вразило аж до серця? 

 - Темені гірш нема! 

- Завтра візьмуть на кпини: 

 - Як?! Ти не чув про зірку?! 

- Що? Ти ходив до церкви? 

 - Що? Ти спасений? 

- Тьма! 

 Ми навіть в силі - дрібка, мізер, крихтина, друзка... 

Щастя - зустріти вечір, щастя, як зранку встав. 

Шальки готові важить кожну й дрібну галузку. 

Небо заснуть забуло - хто на коліна впав?

Перемозі 

Народ, який на конях іде на кулемети - незнищенний (чи повторилося би це сьогодні?). 

Влада, яка кидає народ на конях проти кулеметів не гідна і подиху. 

Слався предвічно, земле! Славтесь сини і доні! 

Славен народ з прадіда царствує, як на троні! 

Хори, співайте ставно, тенором, а чи басом? 

Славтесь святі герої! Слався, гарматне м'ясо! 

 - Ворог! 

 - В полон не брати! 

 - Нищить осиний вулик! 

- Вигризти перемогу! 

 - Ми не здамося! 

 - Ми... 

- Ми підемо на конях! 

 - Що нам залізні кулі?! 

Гасло держави здавна, магму гасить людьми. 

 - Воля, вона ж, як мати... 

 - Волю в нас не забрати! 

- Нас не здолать нікому! 

 -В серці вогонь не вщух! 

- Ми захищати будем Землю від окупанта! 

- Нам не зламати духу! 

 Тільки й те є, що дух. 

Слався предвічно, земле! Славтесь сини і доні! 

Славен народ з прадіда царствує, як на троні! 

Слава самопожертві: смертю бить смертні врата! 

Слава безсмертним воям! Слава мільйонним втратам!

Gods of war 

Грім і вогонь, і блискавиці – 

Дух н а з а в ж д и за краплю живиці, 

В небі, як вихор порваних струн, 

Мчав Громовержець. Був це... Перун. 

 Скіпетром в небі, кидавши стріли, 

Н и щ и в вояцтво – бився уміло: 

Богові треба краплю небес, 

Як проти батька, бився Зевес. 

 Магма кипить, Фонтанами іскри... 

Запах пожежі попелом висне, 

Тільки у С в і т у очі сумні... 

Слава могутнім! Сумно війні...

Приснилося 

А фортеця ставна височить, 

І на вежі, люба, ми ще двоє. 

Я беззбройний, голіруч іду 

Забирати воїнову зброю. 

 Ех, ви, мури, що навік впадуть, 

Стріли, списи, піки і надія - 

Ворог дав зі сміхом арсенал, 

Але зброя у руках не діє. 

Де це знано? І хіба бува? 

Як фортечні втримати висоти? 

Битися в трояндовім саду 

І не мати сили побороти.

Пам'ять 

Миру - здіймати прапор, 

Війнам - вогнем кохатися! 

Є одне слово: ж и т и. 

В світі немає вартості. 

Люди по глині чистій 

Будуть писати повісті, 

Будуть життями грати: 

В світі немає совісті. 

Долю вершити зараз! 

Годі! Неварті ганять! 

Справи, щоб їх робили. 

В світі є тільки пам'ять.

Небо

Небо - краса, невід'ємна від серця, незбагнена, 

Небо - домівка для духу й престол Бога Вишнього... 

Денне, ранкове, вечірнє і... сповнене чарами... 

Хмарами, маревом, заревом, краплями чистими... 

Небо - величне, далеке і близьке для кожного: 

Небо і серце з давен оспівали безмежністю. 

Славнями всепіднесними і діями гожими 

Небо, красиве і щире, хай в серці оселиться. 

Медаль 

Руку-булаву ,,напад!'' Закликом барабан! –

Рідне – стоять незрушно! Радість-біду достойно 

кожен повинен зносить. Вміли лише святі? 

Відданий - це ідейний! Відданість безкоштовна. 

Столик накритий, свято, Барвами ниточки, 

Платять – насильство буде, Платять – діяння Божі. 

Крісло чекає пана іменем Дериґент, 

Найманець - це за гроші. Найманець - це порожній.

Він 

Він родився на світ в е л и к и м! 

У руці запеклася кров! 

А імення, навіки славне, 

Найлютіший хижак боров... 

І не зміг. Бо замало сили... 

У народах, віках горить! 

Що нам час? Є життя. Без часу: 

Звоював всепросторий Світ! 

Мати все. Недосяжну велич... 

І трощити кістки - удав... 

Він пішов. Як і інші. Голим. 

І н і ч о г о собі не взяв.

Життя 

Є багато стежок, автострад, 

Та дороги не всі йдуть до Риму, 

Бо життя, Бо життя – течія – 

О, як мало у ній від гольфстріму! 

 Хай пливе швидкісний корабель! 

Хай матрос опускає вітрила! 

Бо життя – таїна і вітри... 

І не завжди вони дмуть у спину. 

 Перемоги здобуті людьми! 

Полководець – не успіх, а плани, 

Бо життя, Бо життя – це війна... 

О, як мало на ній капеланів!

В о ї н и  

Сходить багряне небо, -

В наших очах - заграви! 

Буде сьогодні жарко! 

Слава героям! Слава! 

Що нам життя віддати? 

Що нам іти на кулі? 

Ми переможем славно! 

Кліо про нас почує! 

Хлопці, вперед! До бою! 

Знов "Ще не вмерла..." грає...

В о ї н и не здаються!

В о ї н и помирають!

Правда 

І правда уся у тому, що анголи й демони - люди, 

І правда уся у тому, що зло і добро в нас самих, 

І той, хто відкине правду за срібло чи злото - Юда, 

А ще будь готовий чути: чому ти це відав й застиг? 

І правда уся у тому, що Кай у палаці із льоду 

Складає ту кляту ВІЧНІСТЬ, 

а ВІЧНІСТЬ - не тлінного скарб. 

А той, хто відкине правду, до неї, насправді, є гордим, 

Хоч кожен від малку знає: 

По правді: дорога вузька.

Будь 

Намалюй мені усмішку, 

добротою уквітчане золото, 

Намалюй мені соняхи 

і безмежністю сповнену синь, 

Намалюй мені озеро, 

де кохання сіятиме човником, 

Бо немає й між зорями 

яскравішої в світі краси... 

Намалюй мені затишок 

і доверши його оченятами, 

Намалюй мені загадку,

 що й премудрі її не збагнуть, 

Намалюй свою радісність, 

і, кохана, 

не прошу багато я: 

Просто 

будь. 

Просто 

будь. 

Просто 

будь.

Дитинко 

О, дитинко моя крилата, ти мене можеш звати ,,тату'', 

Та чи знайду таку красу? От й мене огортає сум... 

Але очі такі погідні! О, як добре, що ми не рідні! 

Чи казав хто ,,стривай, Титанік, ти загинеш у океані!'' 

- Хоч на айсберги - залюбки! Скільки слави і кайф який! 

І тому це не так важливо... О, моє ти маленьке диво! 

Чи співав Ахілес про волю, як з військами ішов на Трою? 

Серце стука - скакун баский, як настане момент такий... 

А фігурка така принадна... моя любонько ненаглядна! 

Твої губи і вушка, війки... Для любові немає віку! 

Для любові немає меж! І я знаю: кохаєш теж! 

Твої перса... і стан, і очі... 

Чорт візьми, як тебе я хочу!